Коляда Ірина Григорівна,
науковий співробітник
відділу інформаційних технологій
і відкритих систем ДОІППО

Перехід до інформаційного суспільства прискорив процес широкого використання інформаційно-комунікативних технологій, який охопив абсолютно всі сторони життя. Процес інформатизації освіти почався з оснащення навчальних закладів сучасною комп’ютерною технікою, а згодом перетворився на більш широкий і складний із впровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес: від управління до використання навчальних і наочних посібників на уроках та в позаурочний час.

Поняття інформатизації (від англ. Informatisation) визначається як "сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної і комунікаційної техніки" [6]. Тому оснащення навчальних закладів комп’юторною технікою є лише технічною складовою засобів для використання інформації. Присутність комп’ютерної техніки, навіть найпотужнішої та найсучаснішої, не є достатньою для інформатизації навчального процесу, якщо не відбувається впровадження інформаційних технологій в педагогічну практику.

У Модельному законі про інформатизацію, інформацію та захист інформації, прийнятому на XXVI пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД, дано таке визначення поняття інформаційних технологій: "… методи та способи пошуку, збирання, зберігання, оброблення і передавання (розповсюдження) інформації на основі використання комп’ютерних та інших технічних пристроїв, програм для електронних обчислювальних машин і засобів зв’язку" [4]. Ураховуючи визначення інформатизації та інформаційних технологій, Єльникова О.В. виділяє такі відправні компоненти для визначення інформатизації навчального закладу:

• інформатизація – це сукупність процесів: організаційних, правових, науково-технічних, навчальних, виховних, пізнавальних;
• інформатизація навчального закладу є цілеспрямованим процесом актуалізації учнів і педагогів до життєдіяльності та професійної діяльності у динамічних умовах інформатизації соціуму на основі створення інформаційно-навчального середовища;
• інформатизація навчального закладу заснована на оптимальному і всебічному використанні інформаційно-комунікативних технологій у навчальному та виховному процесах і повсякденному житті;
• інформатизація навчального закладу передбачає активну діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу навчального закладу (адміністрації, вчителів, учнів, батьків) у єдиному освітньому інформаційному середовищі.

Така компонентна інформатизація передбачає перехід до нових інформаційних технологій навчання, створення умов для їх розробки, апробації та впровадження в навчально-виховний процес, раціональне поєднання нових інформаційних технологій навчання з традиційними. Це складна педагогічна задача і потребує вирішення цілого комплексу психолого-педагогічних, навчально-методичних, організаційних, технічних та інших проблем.

Метою моєї статті є розгляд методологічного аспекту інформатизації навчально – процесу, де головною проблемою є вибудова основних принципів навчального процесу, що відповідають сучасному рівню інформаційних технологій.

Інформатизації освітнього процесу притаманні риси масовості та індивідуалізації. Масовість, як об’єктивна реальність сучасного вчителя володіти комп’ютерними технологіями. Індивідуальність є специфікою того, що на даному етапі не сформувалася алгоритмізація сучасного уроку з використанням інформаційних технологій. Кожен вчитель має створювати особисту технологію використання Інтернет та медіа ресурсів на практиці у навчально-виховному процесі. Але будь-яка технологія спрямована на виконання дидактичних вимог освітнього процесу. Такими вимогами інформатизації освітнього процесу є:

• цілісність, доцільність, об’ємність навчального матеріалу;
• науковість та доступність інформації;
• наочність, сучасність та структурованість навчального матеріалу;
• багатошаровість представлення матеріалу за рівнем складності;
• своєчасність та повнота контрольних питань і тестів;
• інтерактивність, можливість вибору режиму роботи з матеріалом.

Серед методичних вимог інформатизації навчально-виховного процесу виділяють три :

1. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, різних типів організації нервової діяльності, різних типів мислення.
2. Забезпечення підвищення рівня мотивації навчання, стимулювання навчальної діяльності.
3. Якість зображення інформації (чіткість, ефективність, зрозумілість, впорядкованість).

Нажаль, нові інформаційні технології дещо механічно та штучно нашаровуються на традиційні форми навчання. Комп’ютерну підтримку кожного предмету неможливо підмінити тільки вивченням курсу інформатики. Сучасний вчитель має не тільки володіти комп’ютером на рівні користувача, а й усвідомлено використовувати інформаційні технології при викладанні свого предмету. Для досягнення високих результатів в навчанні з використанням інформаційних технологій І.А.Морев сформулював десять принципів, які необхідно застосовувати завжди, незалежно від предмету вивчення, віку учнів, умов і технологій навчального процесу.

Принцип виховання та всебічного розвитку. Реалізується в навчальному процесі за рахунок багатогранності використання засобів інформаційних технологій. Вирішує завдання:

• дидактичні ( засвоєння знань, формування умінь та навичок)
• розвиваючі ( удосконалення психологічних характеристик, набуття навичок творчої і дослідницької діяльності)
• виховні ( формування світогляду, моральних якостей)

Принцип науковості та посильної труднощі. Реалізується в навчальному процесі методичною частиною програмово- методичних засобів і змістом навчальних програм. Навчальний матеріал, що вивчається за допомогою ІКТ не повинен дублювати підручники.

Принцип свідомості та творчої активності. Реалізується в навчальному процесі кожним педагогом в міру його педагогічної майстерності, оскільки, маючи одні й ті ж засоби навчання, можна організувати репродуктивну діяльність або створити проблемну ситуацію. Наявність засобів ІКТ стимулює творчу активність педагога.

Принцип наочності навчання та розвитку теоретичного мислення. Реалізується в навчальному процесі за допомогою засобів ІКТ з метою удосконалення наочності. Систематичне застосування обчислювального експерименту дозволяє наблизити методологію навчальної та науково-дослідницької роботи, засвоїти навички дослідницької діяльності, розвиває теоретичне мислення і наближає його до практики.

Принцип системності і науковості. Реалізується в навчальному процесі за допомогою змістовної та методичної частин засобів ІКТ. Науково і системно пропонуючи навчальні проблеми, педагог може від програмування простих задач на символьні змінні, спираючись на елементи теорії інформатизації, може «підняти» учнів до розуміння проблем штучного інтелекту.

Принцип переходу від навчання до самоосвіти. Реалізується в навчальному процесі шляхом застосування тренажерів та розвиваючих ігор. Важливо не тільки дати уявлення про засоби ІКТ, але й навчити засвоювати нові програмні засоби.

Принцип зв’язку навчання з життям. Реалізується в навчальному процесі через формування інформаційної культури – основи підготовки учнів до життя в інформаційному суспільстві.

Принцип міцності результатів навчання та розвитку пізнавального потенціалу. Реалізується в навчальному процесі через тренажери, використання яких на уроці для закріплення навчального матеріалу дозволяє індивідуалізувати процес. Навчальні програми сприяють не тільки глибокому засвоєнню навчального матеріалу, але й розвитку пізнавального потенціалу учнів. Важливим засобом, що сприяє усвідомленому та міцному засвоєнню знань та умінь, є контроль та самоконтроль.

Принцип позитивного емоційного фону навчання. Реалізується в навчальному процесі на уроках з використанням ІКТ, незалежно від майстерності педагога. Інтерес учнів до засобів ІКТ достатньо високий.

Принцип колективного характеру навчання та врахування індивідуальних особливостей. Колективний характер навчання є природнім для класно-урочної системи, але суперечить індивідуальному характеру роботи з комп’ютером. [ 9]

Досліджуючи принципи та аспекти інформатизації освіти, Г.Г.Горобець ввів таке поняття як «інформатикова педагогіка». Інформатиковою педагогікою автор називає новий науковий напрям, тісно пов'язаний з інформатизацією освіти. Інформатикова педагогіка є діалектичним продовженням робіт з використання мультимедійної техніки в навчальному процесі і має на меті: дослідити підходи, прийоми та методи, характерні для різних дисциплін і різних умов навчання, узагальнити найкраще з накопиченого досвіду, підготувати відповідні програми навчання і дати рекомендації. [3]

До числа основних проблем, які потребують теоретичного і експери­ментального обґрунтування і вирішення, можна віднести:

• визначення мети створення і застосування у освітньому процесі комп’ютер­но-орієнтованих методичних систем навчання конкретних предметів;
• розробку методичних прийомів поєднання індивідуальних, групових і колективних форм комп’ютерне-орієнтованого навчання;
• розробку способів використання засобів навчання, які б забезпечували активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх самостійності;
• розробку засобів навчання і методик їх застосування, спрямованих на реалізацію ефективного моніторингу освітнього процесу та організацію ефективного управління навчальним процесом;
• визначення правильних педагогічне доцільних і обґрунтованих пропорцій між комп’ютеро-орієнтованими і традиційними формами навчання;
• формулювання та перевірку психолого-педагогічних вимог до педагогічних програмних засобів на всіх етапах навчального процесу;
• розробку ефективних форм управління навчально-пізнавальною діяльністю з орієнтацією на інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Саме ці проблеми були визначені вченими Жалдак М.І., Лапінським В.В та Шут М.І., які провели дослідження педагогічних умов використання програмно-методичних комплексів та виконали і опублікували їх аналіз. Досвід застосування комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання свідчить, що найефективнішою формою використання у навчальному процесі є їх включення до складу програмно-методичних комплексів, тобто використання програмних засобів разом із супроводжуючими друкованими матеріалами. [ 5]

Виокремлюючи програмні засоби як необхідний елемент процесу інформатизації освіти, слід структурувати їх за метою, призначенням та технічними можливостями.

Програмні засоби за метою використання та методичним призначенням поділяються на:

• навчальні – з метою надання суми знань, формування умінь та навичок, забезпечення контролю та самоконтролю, засвоєння та рефлексію знань;
• тренажери – для відпрацювання вмінь та навичок,самопідготовки;
• контролюючі – для контролю та самоконтролю рівня оволодіння матеріалом;
• інформаційно – пошукові - для формування умінь та навичок систематизації та обробки інформації;
• моделюючі - для моделювання явищ об’єктів, що вивчаються та мають труднощі переглянути в реальних умовах;
• імітаційні – для представлення аспектів реальності при вивченні структурних або функціональних характеристик;
• демонстраційні – для наглядного представлення учбового матеріалу, візуалізації явищ, процесів,що вивчаються;
• навчально - ігрові – для «програвання» навчальних ситуацій з метою формування умінь та навичок;
• розвиваючі – для організації діяльності в позаурочний час з метою розвитку уваги, реакції, пам’яті.

Використання інформаційних технологій на будь-якому етапі уроку залежить від постановки методичних цілей, завдань навчальної ситуації з врахуванням психолого - педагогічних закономірностей засвоєння інформації конкретними учнями. Це може відбуватися:

• на етапі інформування учнів;
• на етапі засвоєння учнями матеріалу в процесі інтерактивного навчання;
• на етапі повторення та закріплення засвоєних знань, умінь та навичок;
• на етапі контролю та самоконтролю навчальних досягнень;
• на етапі корекції процесу навчання.

З точки зору управління навчальним процесом всі програмні засоби можна розділити на два класи:

1. 1 клас: навчальні системи, в яких управління процесом навчання покладено на користувача. Містить виклад навчальної дисципліни або її розділу відповідно до її логіки на машинному носії у текстовому і графічному форматах. Навчальні системи даного класу відрізняються між собою функціональністю, властивостями, способами їх реалізації і діляться на наступні підкласи:
   1. Електронні підручник або методичний посібник з послідовною структурою - можна розглядати як електронну копію традиційного друкованого підручника чи посібника. Структура представлення матеріалу на машинному носії є послідовною.
   2. Електронні підручник або методичний посібник з гіпертекстової структурою - представлення навчальної дисципліни на машинному носії має гіпертекстову структуру.
   3. Повнотекстова база даних - Є можливість звернення за посиланнями в авторському викладі навчальної дисципліни до оригінальних текстів інших авторів. Як авторський текст, так і тексти інших авторів можуть мати гіпертекстове структуру подання на машинному носії.
   4. Електронна бібліотека - система, що управляє комплексом електронних навчально-методичних матеріалів різного класу з різних навчальних дисциплін, що дозволяє учням виконувати пошук інформації (пошук за ключовими словами, пошук по предметної області) простір пошуку повинен допускати розширення, причому необхідна організація взаємодії з відповідною бібліографічної системою.
   5. Мультимедійні електронні підручник або методичний посібник - Виклад навчальної дисципліни повністю виконано або доповнено викладом в аудіо, відео форматах. Дана система дозволяє учням спостерігати динаміку досліджуваних явищ і змінювати параметри цієї динаміки. Система може мати всі або декількома властивостями повнотекстових баз даних.
   6. Електронні підручник або методичний посібник з засобами рубіжного контролю - після кожного розділу навчальної дисципліни системою формується оцінка, яка є основою для самоконтролю учня. Система може мати всі або декількома властивостями мультимедійних систем.
2. 2 клас: навчальні системи, самостійно керують навчальним процесом. Містить виклад навчальної дисципліни або її розділу відповідно до її логіки на машинному носії у текстовому, графічному, аудіо, відео форматах. В кінці кожної порції викладу навчальної дисципліни в даних системах учням надаються перевірочні завдання. На відміну від систем першого класу, в даних системах відповіді і дії учня впливають на подальший хід процесу навчання. Ступінь управління навчальним процесом безпосередньо залежить від ступеня адаптації системи під конкретного учня, тому навчальні системи даного класу поділяються на підкласи за ступенем їх адаптивності та способами реалізації адаптації:
   1. Автоматизована навчальна система (АОС) з лінійною моделлю навчання - структура представлення матеріалу на машинному носії є послідовною. Залежно від результатів перевірки учню надається чергова (наступна) порція навчального матеріалу або він повертається до додаткового вивчення попередньої порції. Система може мати всі або декількома властивостями мультимедійних систем 1 класу.
   2. Автоматизована навчальна система (АОС) з розгалуженою моделлю навчання - для кожної порції навчальної дисципліни в системі задано кілька варіантів викладу матеріалу, що розрізняються за ступенем подробиці, глибині викладу, а так само кілька варіантів запропонованих у кінці кожної порції перевірочних завдань з різними рівнями складності. Дана система адаптується по глибині, ступеня подробиці викладу досліджуваного матеріалу і складності перевірочних завдань, що дозволяє їй формувати індивідуальну траєкторію навчання. Реалізується параметрична та структурна адаптація.
   3. Автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією за формою викладу - учень має можливість вибирати форму викладу навчальної дисципліни: переважно або текстова, або графічна, або аудіо, чи відео форма. Система може мати всі або декількома властивостями АОС з розгалуженою моделлю навчання.
   4. Автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією за логікою викладу - контроль учня здійснюється на основі зіставлення моделей про предметну область вчителя (еталонної моделі) і учня. У даних системах реалізується структурна адаптація. Реалізується параметрична та структурна адаптація.
   5. Мультиагентна автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією по об'єкту та цілям навчання - управління навчальним процесом здійснюється колективом агентів, кожний з яких окремо має всі властивості навчальних систем попередніх підкласів. Колектив агентів складається щоразу під конкретного учня, під його мети навчання.

Мультиагентна автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією по об'єкту та цілям навчання - управління навчальним процесом здійснюється колективом агентів, кожний з яких окремо має всі властивості навчальних систем попередніх підкласів.

Важливо впровадження інформаційних технологій не підмінити простою автоматизацією тих чи інших складових процесу навчання, або звичайним перенесенням інформації з паперових носіїв на магнітні. Про використання інформаційної технології можна говорити, якщо:

• вона задовольняє основним принципам педагогічної технологі (попереднє проектування, відтворюваність, послідовність, цілісність);
• вирішує завдання, які раніше не були вирішені з будь яких причин;
• засобом підготовки і передачі інформації у навчальному процесі є комп’ютер. [5]

 Негативними наслідками використання інформаційних технологій в навчально-виховному процесі можуть бути:

• психобіологічні, що впливають на фізичний та психічний стан учнів;
• культурні, що загрожують самобутності підлітків;
• соціально-економічні, що створюють нерівні умови отримання якісної освіти;
• етичні та правові, що призводять до безконтрольного копіювання і використання чужої інтелектуальної власності.

 Позитивним при використання інформаційних технологій є підвищення якості навчання за рахунок:

• адаптації учнів до учбового матеріалу з врахуванням особистих можливостей;
• доступ до розподілених банків інформаційних ресурсів, навчальних і контролюючих матеріалів;
• підтримки активних методів навчання;
• образній наочній формі представлення учбового матеріалу;
• регулювання інтенсивності навчання;
• навчальні і тренувальні матеріали можуть легко поновлюватися;
• забезпечення on-line зв'язку між учнем і віддаленим вчителем;
• розвитку самостійного навчання.

 Основні переваги нових інформаційних технологій мають стати основою у підтримці освітнього процесу. В таких умовах інформатизація освіти має бути керованою. В цьому контексті В. І. Гинецинський сформулював шість основних принципів організації педагогічних впливів:

• результативності; педагогічний вплив має обов'язково передбачати досягнення попередньо наміченого результату;
• ефективності - педагогічний вплив має здійснюватися таким чином, щоб намічений результат досягався з найменшими зусиллями та в найкоротший час;
• об'єктивної орієнтованості змісту педагогічного впливу - необхідно враховувати новітні досягнення науки і практики;
• собистісної орієнтованості; в якості кінцевого ефекту педагогічного впливу завжди повинна розглядатися конкретна особистість;
• рефлексивності - проектувальник програми повинен розглядати самого себе, свої знання, ціннісні орієнтації, здатності як суттєвий фактор ефективності педагогічного впливу;
• гармонійності - одиничний педагогічний вплив так повинно бути включено в систему інших педагогічних впливів, щоб сприяти досягненню загального ефекту - формуванню особистості

Керованість процесу інформатизації освітнього середовища висуває нові вимоги до педагогів. Поняття «інформаційна компетенція» та «інформаційна культура» стали професійно значимими в умовах впровадження інформаційно - комунікативних технологій. Першочерговим завданням закладів освіти є формування позитивно дієвого ставлення педагогів до систематичного застосування Інтернет та медіа технологій у педагогічній практиці. Результатами інформатизації освіти мають бути: розвиток змісту, методів і засобів навчання з метою піднесення їх до рівня сучасних стандартів; розвиток інформаційної культури людини, удосконалення управління освітою.

Список використаної літератури

1. Бондар О. А., Кравчина О. Є., Оліфіра О. М. Інформаційна культура як складова професіоналізму методичного працівника. – [Електронний ресурс].
2. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров; Под ред. Е.С. Полат. -Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е.С. Полат, М.Ю. - М.: Издательский центр “Академия”, 1999.
3. Горобець Г.Г. Інформатикова педагогіка: перші кроки. Матеріали I-ої міжнародної конференції «Інформатикова педагогіка». Рига, 2005.
4. Єльникова О.В., Університет менеджменту освіти АПН України Вимірювання рівня інформатизації навчального закладу
5. Жалдак М.І., Лапінський В.В, Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів. – К.: – НПУ імені М.П.Драгоманова. – 2004. – 182 с.
6. Інформатизація. – http://uk.wikipedia.org/wiki/
7. Лапшина І. Впровадження компетентнісного підходу на уроках інформатики. //Інформатика 2008.-№17
8. Модельный закон об информатизации, информации и защите информации Принят на двадцать шестом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ (Постановление N 26-7 от 18 ноября 2005 года). – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
9. Морев И. А. Образовательные информационные технологии. Часть 1. Обучение: Учеб. Пособие Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 2004.-162 с.