Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання в початковій школі

Мушинський Віктор Петрович,
заступник директора з питань психології
Дніпропетровського обласного психолого-медико-педагогічного центру

Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного  розвитку в умовах початкової школи необхідно розглядати як діяльність психологічної служби навчального закладу, спрямовану на  створення комплексної системи медико-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли  адаптації, реабілітації і  самореалізації в соціумі  таких дітей (школа, сім’я, група  однолітків та інш.).

Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами – це завжди  пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність психологічної служби освітнього закладу, яка складається з п’яти  взаємопов’язаних компонентів:

• систематичний моніторинг медико-психологічного і психолого-педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;
• створення оптимальних соціально-психологічних умов щодо ефективного психічного розвитку дітей в соціумі;
• систематична психологічна допомога дітям з порушеннями психофізичного розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної підтримки;
• систематична психологічна допомога батькам дітей з проблемами у розвитку;
• організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їх психічних та фізичних можливостей.

Відстеження психолого-педагогічного статусу є досить складним процесом, який потребує тісної співпраці усіх спеціалістів, що приймають участь в  життєдіяльності дитини з особливими потребами. Серед спеціалістів, які   супроводжують дітей с порушеннями психофізичного розвитку, обов’язково повинні бути практичний психолог, відповідальний за процес психологічного супроводу, педагог-дефектолог, лікар-психіатр або лікар-невропатолог, соціальний педагог, асистент вчителя з інклюзивного навчання. Оптимальною формою комплексного супроводу учнів даної категорії є психолого-медико-педагогічний консиліум, який створюється за наказом керівника навчального закладу. Консиліум дозволяє об’єднати інформацію і зусилля зазначених  фахівців. На основі цілісного бачення кожного учня з особливими освітніми потребами на консиліумі розробляється і реалізується загальна стратегія    навчання та розвитку таких дітей.

Слід виділити основні етапи психолого-педагогічного супроводу інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Підготовчий етап включає наступні завдання:

• організація діяльності психолого-медико-педагогічного консиліуму;
• встановлення контакту між усіма учасниками супроводу дитини;
• визначення обсягу роботи та послідовності процесу психолого-педагогічного супроводу;
• підготовка необхідної документації та складання графіку роботи.

Орієнтовний етап включає такі завдання:

• встановлення контакту з батьками та родичами дитини;
• встановлення контакту з дитиною;
• встановлення контакту з класом, в якому навчається дитина, з класним  керівником;

Етап уточнення проблеми:

• проведення поглибленої психодіагностики;
• ознайомлення спеціалістів з результатами психологічного  обстеження;
• обговорення з педагогами та іншими спеціалістами особливостей психічного розвитку дитини на психолого-медико-педагогічному консиліумі.

Етап планування містить у собі:

• розробка індивідуальної програми супроводу дитини з особливими потребами;
• затвердження цієї програми  усіма спеціалістами, які працюють з дитиною.

Слід зазначити, що складання програми психолого-педагогічного супроводу можливе тільки після ретельного психолого-медико-педагогічного обстеження кожної дитини з порушеннями психофізичного розвитку  спеціалістами районно-міської психолого-медико-педагогічної консультації.

Етап реалізації індивідуальної програми включає такі завдання:

• надання необхідної допомоги батькам дитини та педагогам щодо створення умов, які необхідні дитині з особливими освітніми потребами для її повноцінного здорового способу життя і успішного оволодіння навчальними програмами з урахуванням її психофізичних  можливостей.
• надання необхідної психологічної допомоги батькам дитини, її родичам, друзям з метою гармонізації міжособистісних відносин з нею, оптимізації виховного процесу.
• просвітницька і консультативна робота з педагогами, педагогами-дефектологами, логопедами та іншими спеціалістами, які працюють з дитиною.

Підсумковий етап включає колективне обговорення учасниками психолого-медико-педагогічного консиліуму ефективності проведеної роботи з рекомендаціями щодо подальшого навчання та розвитку кожної дитини з особливими освітніми потребами.

Основні напрямки роботи практичного психолога, який здійснює психологічний супровід інклюзивного навчання, наступні:

• психологічна діагностика;
• психологічна корекція;
• психологічне консультування;
• психологічна реабілітація;
• психологічна підтримка.

Алгоритм роботи практичного психолога в рамках психолого-медико-педагогічного консиліуму (ПМПк)

Пріоритетними завданнями практичного психолога, який здійснює психологічний супровід інклюзивного навчання дітей з  особливими освітніми потребами є:

• Недопущення появи у дитини з особливими освітніми потребами психопатологічних рис особистості під впливом особливих умов її розвитку.
• Недопущення затримки не тільки в набутті знань, а й у розвитку  особистості, запобігання інфантилізму.
• Заспокоєння дитини, укріплення її вольових рис.
• Компенсація наявних дефектів шляхом активізації аналізаторів зберігання.
• Стимулювання позитивного ставлення до дефекту, віри в можливість його компенсації.
• Проведення просвітницької роботи з іншими дітьми та педагогами школи щодо особливостей дітей з порушеннями психофізичного  розвитку і формування адекватного ставлення до них.
• Оптимізація спілкування дитини з однолітками, батьками, педагогами.
• Допомога дітям в опануванні системи відносин зі світом і самим собою.
• Розробка і впровадження відповідних форм і методів роботи як умов успішного навчання дітей з особливими потребами.

Література:

1. Возрастно-психологический подход в консультировании детей и подростков: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений / Г.В. Бурменская и др.  – М.: Академия, 2002.
2. Битянова М.Р. Организация психологической службы в образовательном учреждении. - М., «Сфера», 1999
3. Битянова М.Р. Виды психолого-педагогического консилиума в образовательном учреждении / М.Р. Битянова // Школьный психолог. – 2002. - №5
4. Кукін В. Психологічний супровід дітей в установах компенсаторного типу // Психолог. – 2005. - №20 (вкладка).
5. Мамайчук И.И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. – СПб.: Речь, 2003.
6. Мамайчук И.И., Ильина М.Н. Помощь психолога ребенку с задержкой психического развития: Научно-практическое руководство. – СПб.: Речь, 2004.
7. Основы специальной психологии: Учеб.пособие для студ.сред.пед.учеб. заведений / Под ред. Л.В.Кузнецовой. – М.: Академия, 2002.
8. Психолого-педагогическое консультирование и сопровождение развития ребенка: Пособие для учителя-дефектолога / Под ред. Л.М. Шипицыной. – М.: ВЛАДОС, 2003.
9. Слободяник И.П. Психологическая помощь школьникам с проблемами в обучении: Практическое пособие. – М.: Айрис-пресс, 2004.
10. Ткачева В.В. Психокоррекционная работа с матерями, воспитывающими детей с отклонениями в развитии. – М.: Гном и Д, 2000.