Л.В., Вознюк,
кандидат педагогічних наук,
доцент  кафедри філософії освіти ДОІППО

В умовах інноваційних освітніх змін важливе значення набуває компетентнісний підхід у розвитку, навчанні і вихованні особистості школяра. На жаль, значна кількість учителів поняття «компетнтнісний підхід» розуміє вузько прагматично, і пов’язує його здебільшого з умінням застосувати учнями нові інформаційні технології.

Слід зазначити, що сучасна психолого-педагогічна наука трактує життєву компетентність особистості як здатність до якісного життя; розуміння своєї місії як людини, громадянина, що несе відповідальність як за своє життя, так і за майбутнє родини, держави, людства в цілому. Тому до життєвої компетентності вчені відносять уміння пізнавати себе, оточуючий світ; уміння змінювати себе не тільки відповідно до обставин, а постійно рухатись уперед, тобто еволюціонувати духовно і фізично через власне самовдосконалення.

Зазначимо, що в розвитку життєвої компетентності особистості учня особливого значення набувають його ціннісні орієнтири. Нагадаємо, що цінності або ціннісні орієнтації чи установки є базовими переконаннями, принципами людини, які виступають моральними орієнтирами у процесі її життєдіяльності. Як відомо ці принципи і переконання виховуються в родині, соціальній групі, будь-якому колективі і в значній мірі співпадають із християнськими цінностями. Такий підхід актуалізує виховання моральних якостей як основоположних у становленні особистості людини. Важливу роль у становленні життєвої компетентності відіграє виховання моральних якостей, які ми розуміємо і як особистісні якості людини (гідність, щирість, совість, чесність) і її життєву етику (справедливість у відношенні до себе та оточуючих, відповідальність, тактовність, толерантність, доброзичливість). Отже, духовні цінності, моральні якості людини, її світоглядні позиції впливають на становлення життєвої компетентності особистості учня. Тому одним з найважливіших завдань вчителя сучасної школи є виховання особистості школяра через узгодження християнських  цінностей із загальнолюдськими. До них ми відносимо:

Виходячи з того, що Україна має сьогодні достатньо проблем, пов’язаних з якістю сучасної людини: стихійність ринкової економіки, соціальна нерівність, що породжує пріоритет матеріальних цінностей по відношенню до духовних, а звідси корупція, злочинність; ідеалізація засобами масової інформації жорсткої, агресивної поведінки як основи виживання людини в сучасному суспільстві є дуже небезпечним для не тільки для духовного, а й для фізичного здоров’я людини, родини. держави, людської спільноти загалом. Тому така узгодженість християнських цінностей із загальнолюдськими є першим кроком у розвитку життєвої компетентності особистості в загальноосвітніх навчальних закладах.

Серед важливих складових життєвої компетентності ми виділяємо такі компетенції:

• Гуманістичний світогляд як основу, стрижень життєвої позиції людини, що визначає її ціннісні орієнтири та життєві установки і базується на християнських принципах співжиття в суспільстві.
• Здатність до самотворення (розвиток власних потенційних можливостей, ресурсів; уміння управляти собою (самопроектування, самоорганізація, саморегулювання, самоконтроль, здатність приймати ефективні життєві рішення тощо); самовдосконалення (самокорекція, усунення власних недоліків інше) через покаяння.
• Здатність до самореалізації (самоактуалізація, готовність брати на себе відповідальність як за свої дії та вчинки, так і за державу, людство в цілому).
• Орієнтація на життєвий успіх (намагання покращити як своє життя, так і життя інших, активна життєва позиція, мобільність, висока адаптивна активність, здатність долати життєві кризи).
• Орієнтація на творче осмислення свого буття (готовність до продуктивної творчої взаємодії зі світом, узгодження свого буття із Божими заповідями).
• Володіння здоров’язберігаючими технологіями (здатність поєднувати здоров’я тіла й духу; розуміння єдності здоров’я людини, родини, держави, людства)

Таке спрямування на розвиток життєтворчих основ особистості учня дає змогу школі реалізувати основні стратегії вітчизняної освіти. Адже час високих технологій та складної динаміки поступу людської цивілізації потребує не просто адаптивної особистості, а життєво компетентної людини, яка була б здатна продуктивно і творчо діяти у різних життєвих ситуаціях. 

Зазначимо, що важливу роль у компетентнісному підході до розвитку особистості школяра відіграє управлінська підсистема школи. Створення необхідних умов для якісного навчально-виховного процесу, забезпечення необхідними ресурсами, а також наявність стратегій розвитку освітнього простору школи – основні завдання шкільного менеджменту. Представляючи систему цінностей як категорію людських відносин, що сформувалася протягом усього попереднього досвіду та теоретичної діяльності, пріоритетними у розвитку освітнього простору школи стають християнські цінності, як провідні в об’єднанні цінностей людини (унікальність людини та людського життя, а звідси – гуманність, доброзичливість, толерантність), родини (взаємоповага, турбота), шкільної організації (співпраця, взаємодопомога, взаємопідтримка), держави (єдність, рівність перед законом, дотримання прав і свобод), соціуму (справедливість, моральність, відкритість). У значній мірі від керівника школи залежить і ціннісна орієнтація учителя у новій школі. Чи це буде технічний працівник, який обслуговуватиме комп’ютерні навчальні програми, чи це буде  вихователь Людини, найскладнішої системи у Всесвіті.

Сучасні теорії людської поведінки підтверджують, що життя людини не обмежується тільки вродженими потребами. Для самореалізації їй необхідні і потреба в самоактуалізації, самоствердженні, в осмисленні свого призначення у світі. Відповідно до цього важливим стратегічним завданням у процесах розвитку стала оптимізація мотиваційної сфери членів шкільної спільноти. У вирішенні цієї проблеми суттєве значення має формування процедур партнерства, орієнтація на успіх, створення відповідних умов для саморозвитку. У цьому контексті надання прав і свобод вчителеві у виборі форм та методів навчально-виховної діяльності – одна з умов позитивного сприйняття змін

Таким чином, тільки школа з яскраво вираженими християнськими цінностями, які інтегрують духовні цінності родини, держави, суспільства та людства в цілому, зможе виховати покоління, здатне вирішити проблеми сьогодення. Утвердження християнських цінностей як пріоритетних у духовному розвитку особистості.

Використана література:

1. Імідж сучасної школи: Практико-зорієнтований посібник. Ред.кол.: Т.С. Антоненко (голова), І.Г.Єрмаков ( науковий редактор) та ін.—К., 1997—539 с.
2. Єрмаков І.Г. Педагогіка життєтворчості – стратегічна основа освітніх технологій школи XXI століття. //Дайджест школа-парк, 2001.-- № 5-6.
3. Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Життєтворчі компетенції особистості: Практико зорієнтований посібник. –Донецьк:  Каштан, 2007.–242 с.
4. Життєтворча компетентність особистості: від теорії до практики: науково-методичний посібник/ за ред. І.Г.Єрмакова – Запоріжжя: Центуріон, 2005.–640 с.