Все далі в історію відходять події, пов’язані з Афганською війною, тією братською допомогою, яку наша країна, її армія та правоохоронні органи надали народу і керівництву Афганістану у проведенні демократичних реформ. Тоді нашим військовим протистояли не тільки озброєні банд-формування, які підтримувалися найбільш реакційними мусульманськими кругами та імперіалістичними державами. Саме в ті роки СРСР вперше зіткнувся з радикально настроєним, добре підготовленим і озброєним ісламським тероризмом, чия брудна політика і жорстокі методи її здійснення і досі сумно відомі усьому світу та відзначені загибеллю тисяч ні в чому неповинних мирних людей.

Афганістан став багатостраждальною землею. Там наші солдати, подаючи руку дружби і рятуючи долю людства, часом віддавали зовсім ще юне своє життя заради миру на землі.

Афганська війна ще довго буде нагадувати про себе, поки живі матері й батьки, які втратили синів. Вона буде жити в пам’яті дітей, які виросли без батька. Багато з них зовсім не знали тепла батьківських рук, інші ж все життя будуть берегти дитячі спогади про них.

Час невблаганно робить свою справу. В глибину історії відходить війна… І дай Бог, щоб нікому і ніколи не довелося переживати такі страшні часи.

Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокішій
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому,
Та до цих пір  ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах – «духи» налітають, мов шайтани.

Напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ї річниці виведення радянських військз Афганістану в КЗШ №36 Жовтневого району м.Кривого Рогу відбулася зустріч з ветераном Афганської війни - Копергегою Валентином Георгійовичем, який є випускником нашої школи. Час, проведений під час години спілкування, переніс школярів в атмосферу вірності військовому обов’язку та доблесті воїнів, що дали присягу Батьківщині. Учні 8-го класу разом із класним керівником Кравченко С.О. для свого гостя та однокласників приготували тематичну замальовку про страшні роки афганської війни, яка забрала велику кількість і українських солдат. Зараз історики по-різному оцінюють цей крок Радянського Союзу. Але для тих, хто пройшов пекло Афганістану, це була не просто війна, це був інтернаціональний обов’язок, допомога братньому народу. Валентин Георгійович, воїн-інтернаціоналіст, розповів школярам, що він разом з іншими солдатами не лише захищали простих афганців від маджахедів та душманів, а й допомагали  їм розбудувати інфраструктуру країни, яка хотіла жити по-новому, долаючи страшну бідність. 

14 лютого у школі була проведена лінійка-реквієм «Афганістан ти – біль моєї душі...». Гостями на заході були воїни-афганці: Солоїд Анатолій Миколайович, Кияшко Василь Гнатович. Учні школи, почувши реальні історії з їхніх вуст, переглядаючи солдатський альбом, на мить замислились над сенсом життя. До глибини душі вразила всіх  їх розповідь про страшні роки, які вони провели на війні, про молодих юнаків, які гинули щодня на мінах та від рук душманів, про жаркий клімат, який виснажував бійців, про «Чорний тюльпан» – груз 200, якого щодня відправляли на батьківщину, безутішним батькам, дружинам. Як вони раділи коли ця війна для них скінчилася, коли був виведений останній солдат. Вони радили школярам вчитися, загартовувати себе фізично та морально,бути готовими в житті до будь-яких випробувань

Трохи дивно ставити іменник «ветеран» поряд з молодими людьми, але, вдивляючись у їхні очі, розумієш, що серця їхні зранені, а спогади ще надто яскраві, що «... час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану». Гості багато розповідали про побачене і пережите, і про інтернаціональний обов'язок, і про сам Афганістан.

Загиблих героїв в ті важкі роки вшанували хвилиною мовчання. Учні школи привітали гостей з річницею виведення військ з Афганістану, побажали міцного здоров’я, наснаги, творчості, сімейного благополуччя, вручили квіти та подарунки.

Захід був насичений цікавою інформацією та відеоматеріалами, які нікого не залишили байдужими

Кравченко Тетяна Олексіївна,
вчитель географії КЗШ № 36