Усе далі в минуле, в глиб історії відходять роки Афганської війни.

Так склалося, що в Афганістані разом з офіцерами та солдатами, дітьми і онуками ветеранів Великої Вітчизняної війни, воювали і керували бойовими діями офіцери та генерали. Одним із них був наш земляк Петро Іванович Шкідченко. Яскраве життя, бойова діяльність, особиста мужність генерала виділили його із сотні тисяч воїнів, бойовий шлях яких пройшов через Афганістан.

Минуло 30 років з того часу, як загинув відважний генерал і 23 роки, як закінчилась Афганська війна. В усьому світі відбулися кардинальні зміни, але незмінним залишається в Україні відношення до пам»яті її відважних синів.

З метою виховання в учнів пошани до подвигу загиблих і тих, хто пережив Афганську війну, та доведення до свідомості дітей, що війна – це найстрашніше лихо, в рамках місячника оборонно-масової роботи та патріотичного виховання у Вільненському НВК протягом жовтня-листопада були проведені заходи:

• Урок-біографія «Герой трьох воєн  - П.І.Шкідченко»;
• Година-гостини «Все про генерала Петра Шкідченка»;
• Година спілкування «Генерал Петро Шкідченко»;
• Круглий стіл «Віхи Афганської війни»;
• Бесіда біля викладки «Рокам ніколи пам»яті не стерти»;
• Година спілкування «Спасибі за мир на землі!»;
• Виховні години: «Не стирається із пам»яті війна»;
• «Ви знаєте, а нас могло не бути…»;
• Бесіди про життя та подвиг генерала В.П.Маргелова;
• Урок-зустріч з воїнами-афганцями «Без права на забуття».

Під час проведення цих заходів учні збагатили свої знання про легендарного генерала Петра Івановича Шкідченка, учасника Великої Вітчизняної війни, Радянсько-Японської війни 1945 року та війни в Демократичній Республіці Афганістан.

Діти дізналися, що вже в 19 років Петро Іванович прийняв командування батальйоном, був важко поранений і все життя проходив з кулею в нозі. Шкідченко ніколи не був кабінетним керівником, усім своїм зовнішнім виглядом, поставою, манерою триматися з підлеглими й начальниками, справляв враження солідної, впевненої у собі людини, якій не тільки посадою, але і самою природою дано керувати людьми.

19 січня 1982 року у 16-ти кілометрах від м.Хост (ДРА) був обстріляний душманами вертоліт, на борту якого знаходилися радянські військовослужбовці серед яких був і генерал Шкідченко. Під час вимушеної посадки на скелі гори вертоліт перевернувся і спалахнув.

Похований у м. Дніпропетровську на Алеї Героїв Запорізького цвинтаря, Петро Іванович Шкідченко не дожив до свого 60-ліття всього 9 місяців.

Указом Президента Росії від 4 липня 2000 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні службових обов’язків, Шкідченку П.І. посмертно присвоєно звання Героя Російської Федерації.

Присутні на заходах були вражені кількістю нагород відважного земляка: 7 орденів, у тому числі 2 ордена Леніна, орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, «За службу Вітчизні у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня та багатьма медалями.

Під час зустрічі «Без права на забуття» учнів 9-11 класів з воїнами первинної організації «Афганець», яка відбулася в музеї Афганської Слави в Гарнізонному Будинку Офіцерів смт. Гвардійське, серця присутніх сповнилися думкою про те, що Афганська війна – це безумство та невиправдана жорстокість.

Учні познайомилися і поспілкувалися з головою п/о «Афганець» ШЕРСТЮКОМ Сергієм Володимировичем – майором, учасником бойових дій в ДРА (Кабул) – 1986-88р.р, кавалером ордена Червоної Зірки;

• НАЗАРЕНКОМ Олександром Михайловичем – старшим прапорщиком, учасником бойових дій в ДРА (Шиндандт), кавалером ордена Червоної Зірки;
• РИБАЛКОЮ Миколою Петровичем – старшим прапорщиком,  учасником бойових дій в ДРА (Баграм), старшиною роти розвід батальйону та 
• МАКАРОВИМ  Миколою Михайловичем – старшим прапорщиком, учасником бойових дій в ДРА (Джабаль-Усарадж) – 1983-1985р.р.

Воїни-афганці розповіли учням про пережиті роки страшної війни, яка розтяглася на довгих 10 років; про буденне життя афганського народу; про складні умови життя воїнів на чужій землі; клімат Афганістану та постійні стреси; ранні підйоми та пізні відбої; харчування в сухом»ятку; численні перельоти на вертольотах; про страждання від багаточисленних втрат своїх побратимів; про душевний біль, з яким і сьогодні не можна змиритися.

Виступи афганців дали змогу зрозуміти, що саме згуртованість і дружба між воїнами допомогла подолати всі тяготи афганської війни.

Під час зустрічі Шерстюк С.В. ознайомив з біографією Петра Івановича Шкідченка. Діти вшанували пам’ять генерала покладанням квітів до його портрету та хвилиною мовчання.

Переглядаючи музейні вітрини, учні познайомилися з фотоматеріалами, зброєю, особистими речами воїнів.

В тяжких умовах неоголошеної війни перевірились вірність і мужність воїнів-інтернаціоналістів. Бойові нагороди – доказ про їх подвиг…

Та війни закінчуються, а історія вічно жива.

З кожним роком все далі вона віддаляє нас від тих вогненних років

Афганської війни та наша пам’ять про неї – це наша вдячність за мирне життя, за чисте небо, це – біль за тих, хто віддав життя, щоб ми не знали жахів війни.