Реформування вітчизняної освіти, як ми пересвідчуємося на власному досвіді, є процес тривалий та багатоаспектний. Його цілісність забезпечується єдиними концептуальними засадами інноваційних змін у сфері освіти, які узгоджують їх із загальними тенденціями розвитку українського суспільства і більш широко – сучасної цивілізації. Вони викладені у цілій низці нормативних та концептуальних документів, їх об’єднують загальні світоглядно-ціннісні засади розвитку, які обґрунтовані у межах нової філософії освіти. Для України реалізація нової системи ціннісних орієнтирів розвитку освіти відкриває можливості включення у загальноцивілізаційні процеси становлення суспільства освіти, забезпечення соціокультурного базису розвитку національної державності, перехід до інноваційної моделі розвитку в межах соціально орієнтованої ринкової економіки, розкриття творчого потенціалу кожної людини.

Що стосується магістральних напрямів оновлення української освіти, то протягом багатьох років ми орієнтуємося на перспективи її інтеграції до європейського освітнього простору, і останні події в країні лише актуалізують це питання. Мова йде передусім про впровадження нового змісту освіти, органічне включення освіти в ринок, становлення нової технологічної бази освітньої діяльності, формування неперервної та максимально диверсифікованої у відповідності з потребами суспільства системи освіти.

Вдосконалення освітніх систем стало пріоритетним завданням державної стратегії, а здобуття якісної освіти – фундаментом життєвого успіху громадян. Розвиток сучасних інформаційних технологій, багатогалузевої економіки, ефективної системи соціально-політичного управління – все це безпосередньо спирається на освітній потенціал суспільства та кожного його члена. Глобалізація розвитку та ускладнення повсякденного буття людини в умовах високорозвиненої технологічної цивілізації по-новому ставить проблеми конкурентоспроможності, і адекватне вирішення цих проблем – це теж один із аспектів взаємодії освіти, суспільства та громадянина.

Освіта є основою формування високого інтелектуального, наукового, науково - технічного та технологічного потенціалу країни. Саме з неї має розпочатися рух країни до технологічного прориву, вона є першою ланкою її переходу до інноваційної моделі розвитку. Відтак освіта не лише сама має функціонувати за цією моделлю, а й задавати механізми інноваційного розвитку всьому суспільству – через знання, ціннісні орієнтири і моделі діяльності підготовлених нею спеціалістів та загальні стандарти освіти у країні. Освіта є одним з чинників демократичної трансформації українського суспільства, створення сучасних інститутів громадянського суспільства. На освіту покладається завдання сприяння соціокультурній інтеграції України в Європу в процесі її геополітичної переорієнтації.

Щоб виконати свою соціальну роль, освітяни області першочергову увагу звертають на підготовку високопрофесійних та національно свідомих спеціалістів для потреб народного господарства регіону та країни. Ми адаптуємо освітню діяльність до реальних потреб економіки, системи управління та соціально-культурної сфери, створюємо механізми забезпечення конкурентноздатності випускників освітніх закладів на ринку праці, орієнтуємо виховну роботу на підготовку активних громадян і працівників, здатних власними зусиллями досягти життєвого успіху. Виконання цих завдань вимагає і створення нових систем, форм та методів навчання, і впровадження нових ціннісних орієнтирів навчально-виховного процесу, і комплексних змін у всій системі управління та міжособистісної комунікації в освітніх закладах, і розробки нових механізмів взаємозв’язку як між учасниками освітнього процесу, так і з державними і соціальними інститутами.

Реалізація вказаних завдань виступає як основа модернізації вітчизняної освіти на сучасному етапі. Навчальний рік 2015-2016 рр. в області має пройти під знаком системної перебудови змісту та форм нашої роботи в контексті інтеграції до європейського освітнього простору та впровадження європейських освітніх стандартів. Основні ресурси виконання завдань пов’язані з демократизацією системи управління освітою, нарощуванням кадрового потенціалу, інформатизацією освітнього процесу та соціально-ринковою переорієнтацією діяльності навчальних закладів. Основною особливістю реформ цього року є їх системний характер, що вимагає формування дієвих механізмів співпраці всіх складових регіональної системи освіти та підвищує роль координуючих функцій обласних управлінських та методичних установ. Тому потрібно чітко визначити основні цільові пріоритети, на основі яких ми маємо планувати свою роботу.

1. Основна ціль нашої діяльності визначається завданнями перебудови змісту освіти та структури системи освіти на основі євроінтеграційної стратегії України. У контексті цієї глобальної мети модернізаційних реформ постають і конкретні завдання регіональної освіти: диверсифікація форм та методів навчання, профілізація освіти, становлення нової системи оцінювання тощо. Для нас інтеграція в європейську та світову спільноту, в європейський та світовий освітній простір – одне з першочергових завдань. Перехід до європейських та світових стандартів не має альтернативи, оскільки саме таким чином ми зможемо подолати відставання вітчизняної системи освіти, що виникло за десятиліття її штучної ізоляції. Тривалість обов'язкового організованого навчання в сучасних розвинутих європейських країнах, наприклад, у Нідерландах, досягає майже 13 тис. годин – це без післясередньої та вищої освіти. Це більше, ніж тривалість навчання в українській школі разом із програмами вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. А в нас дехто ще й досі дискутує про доцільність переходу до 12-річної школи чи впровадження інших навчально - освітніх стандартів розвинутого суспільства.
2. Особлива увага має звертатися на соціальну та особистісну переорієнтацію системи освіти у контексті формування ринкової економіки та потреб забезпечення конкурентоспроможного випускника. Мова йде передусім про узгодження розвитку регіональної освіти із завданнями задоволення потреб всіх споживачів освітніх послуг у регіоні.
3. Актуальним залишається завдання забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх груп споживачів освітніх послуг. У зв’язку з цим особливу увагу слід звернути на «вузькі» місця регіональної системи освіти у цій сфері: сільську школу, дітей з особливими потребами, обдарованих дітей, освіту для дорослих, позашкільну освіту.
4. Нової якості набувають завдання формування неперервної системи освіти у зв’язку з інтеграційними процесами у освіті та підвищеною увагою до соціально-економічних результатів освітньої діяльності. До механізмів створення такої системи освіти відносяться інтегровані курси, навчання; взаємозв’язок різних рівнів системи освіти; оптимізація системи перепідготовки та підвищення кваліфікації; впровадження дистанційної форми навчання, створення комп’ютерних баз даних тощо. Проте найбільше значення тут мають профільна спеціалізація та створення інтегрованих навчальних комплексів.

Фактично профільна спеціалізація є єдиною формою реалізації широко задекларованої особистісної переорієнтації освіти, яка має чіткі організаційні обриси і може бути впроваджена організаційними методами без перебудови всієї системи внутрішньошкільної комунікації. Крім того, профільна спеціалізація освіти є надзвичайно виграшною в контексті переорієнтації освіти на потреби розвитку суспільства. Значну роль відіграє і зовнішній чинник – потреба наближення до європейських стандартів. Суспільству сьогодні як ніколи потрібна школа, що дає “потрібні знання”, а не “знання взагалі.” Профільна спеціалізація розуміється передусім як механізм наближення освіти до індивідуальних потреб та схильностей дітей – з одного боку, та практичних потреб у подальшій професійній спеціалізації – з іншого. З чисто практичного боку профілізація освіти має надати навчальному процесу більшої сфокусованості на професійній підготовці дітей, допомогти подолати розрив між шкільною та вузівською освітою, сприяти інтегративним процесам як в рамках системи освіти, так і в сфері її взаємодії з суспільними інститутами в цілому і виробництвом зокрема. На сьогоднішній день виникає ще одна проблема – поєднання практичної зорієнтованості профільної освіти із загальним напрямом гуманізації освітньої діяльності, що вимагає розробки нових педагогічних технологій та розвитку нових якостей педагогів.

Важливим є питання про створення інтегрованих навчальних комплексів. Я вважаю, що основою таких комплексів повинні бути потреби регіону, вони ж мають стати і підґрунтям профільної спеціалізації освітніх закладів у старших класах. З профільної спеціалізації має виростати співробітництво як різних ланок системи освіти, так і освітніх закладів з підприємствами, бізнесом та місцевими органами влади.  При такій постановці питання можна надіятися на залучення ресурсів регіону до формування вказаних комплексів, а відтак – і до системи освіти в цілому. Можливо, необхідно розглянути питання про розробку спеціального типового положення про регіональний інтегрований навчальний заклад, яке б стимулювало регіональну орієнтацію профільної спеціалізації та включення освітніх закладів в регіональну економіку.

5. Управлінським пріоритетом у регіональній системі освіти є становлення реальної державно-громадської системи освіти, зокрема, і з погляду раціонального використання позабюджетних ресурсів розвитку освіти. Центральний напрям реформування управління освітою – це її демократизація, розширення ролі громадськості, заміна методів прямого директивного керування методами непрямого впливу, координування, партнерства суб’єктів управління різного рівня. Все це означає, що важливою складовою змін у системі управління освітою є консолідація педагогічної громадськості як фактору демократизації управління і його громадської переорієнтації. Хочу також підняти проблему управлінської освіти наших керівників. Загальновідомо, що вони хорошої, а в переважній більшості – і будь-якої управлінської освіти не мають. Це може стати суттєвою перепоною демократичним реформам в системі управління.

Слід звернути увагу і на збільшення управлінської складової в освітянській діяльності взагалі. Інформатизація навчально-виховного процесу, яка у нас лише розпочинається, а в розвинених країнах є звичайним явищем, радикально змінює функції педагога. На жаль, до останнього часу ми майже не звертали увагу на цю проблему, в результаті чого переважна більшість наших педагогів не володіють сучасними управлінсько-організаційними технологіями. Це чи не найбільша перепона на шляху змін у формах та змісті вітчизняної освіти. Можна констатувати, що назріла гостра необхідність масової організаційно-управлінської підготовки педагогів до роботи в умовах інформатизації управлінської діяльності та переходу до нової форми та змісту освіти і ми через нашу систему підвищення кваліфікації намагаємося цю проблему вирішувати.

6. Особлива увага має бути звернена на процес інформатизації освіти у регіоні. Це передусім стосується використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі, підготовки мультимедійних посібників та підручників, формування дистанційних форм освіти. Досвід останніх років показує надзвичайну ефективність проектів інформатизації, яких лише у нашому інституті здійснюється більше 10. Однак сьогодні потрібна чітка стратегія формування єдиного інформаційного простору в регіоні, яка б поєднала зусилля усіх його учасників і дала можливості ефективно використовувати переваги мережної освіти.
7. Прогнозування потреб у кадрах певної кваліфікації та створення механізмів їх перспективної підготовки. До цього часу ця робота здійснюється значною мірою формально. Я вважаю доцільним створення на базі інституту відділу освітнього маркетингу з завданням прогнозу потреб регіону в освітніх послугах і відповідно - наукової розробки кадрової політики на перспективу.
8. Найважливішим завданням є вдосконалення людського ресурсу системи регіональної освіти. Особлива увага має бути звернена як на навчання та підвищення кваліфікації педагогів та освітянських управлінців, так і на забезпечення всього комплексу потреб учителів щодо матеріального, соціального та професійного забезпечення їх діяльності. У кадровій підготовці педагогів я б виділив наступні напрями:

• Оволодіння розвивальними технологіями у навчально-виховному процесі та уміння інтегрувати в них традиційні досягнення національної освіти у сфері передачі знань.
• Деавторитаризація власної освітньої діяльності і вміння створювати освітнє середовище, побудоване на неформальній комунікації і співробітництві всіх учасників освітнього процесу.
• Уміле поєднання традицій та інновацій у навчально-виховному процесі та внутрішня мотивація і вміння здійснювати новації на своєму робочому місці (чи в межах експериментальної роботи, чи в межах адаптування досвіду роботи інших).
• Оволодіння інформаційними технологіями як засобу здійснення навчально-виховного процесу та власного професійного росту.
• Громадська активність та ініціативність у вирішенні проблем соціуму (профілактика правопорушень, боротьба з девіаціями, участь у самоврядуванні) і налагодженні контактів між освітніми закладами та суспільними інститутами як рушійна сила трансформації освітньої системи в елемент громадянського суспільства.
• Вихід на рівень самостійного вирішення як завдань оперативного управління освітнім закладом, так і відбору програм, підручників, технологій для організації навчально-виховного процесу, особливо в умовах профільної спеціалізації.

Саме ці потреби ми визначаємо у якості змістовної роботи ДОІППО. Що стосується форм її організації, то головне місце займає розробка і впровадження ефективних технологій дистанційного післядипломного навчання на базі обласного інституту створення неперервної регіональної системи післядипломної освіти на основі використання сучасних комп’ютерних технологій.

Завершуючи свій виступ, хочу підкреслити, що виконання всіх завдань орієнтує нас на творчу співпрацю усіх, хто має відношення до освітньої діяльності і вимагає нового рівня координації діяльності всіх суб’єктів освітнього процесу. Надіюся, що демократизація освіти та відкриття нових перспектив її розвитку, які пов’язані з нинішніми позитивними змінами в житті країни, створять хороший організаційний фундамент для об’єднання зусиль всіх освітян для вирішення наших спільних проблем модернізації системи освіти регіону.