Управління освіти виконавчого комітету
Орджонікіздзевської міської ради
Комунальний заклад «Середня загальноосвітня школа № 6
м. Орджонікідзе Дніпропетровської області»
Виховний захід
Пам'ять серця
(для учнів 5-11 класів)
Автор: Дубинець Алла Іванівна,
вчитель англійської мови
м. Орджонікідзе
2015 рік
Пам’ять серця
Мета. Поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу у Вітчизняній війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.
Обладнання. Виставка літератури про Велику Вітчизняну війну, наочність (вислови).
Епіграф. Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.
Вступне слово вчителя
Незабаром завітає на нашу землю весна і своїм цвітом оновить її. Все оживе, пробудиться, набереться краси і молодості. Здається, що навесні ми по-особливому, ніжно й трепетно, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас велике свято Перемоги у Вітчизняній війні.
Війна… За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і лани, сльози матерів і дітей.
Ведуча.
Ти прийшла, Перемого, слідами війни,
З-під заліза і попелу – цвітом весни,
Ти ж навічним вогнем, що горить – не згора,
Обеліском, який увінчала зоря.
Учень 1.
Встеляйте квітами дороги,
Дзвінкі заспівуйте пісні.
Сьогодні свято Перемоги –
Найкраще свято на землі.
Учень 2.
В цей день травневий, повний квіту,
По всьому світі вість пройшла:
Фашистські орди вже розбито,
Народу мужньому хвала!
Ведуча.
Минають роки, відлітають у вічність… 71 рік минув з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей. Все далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав заради Перемоги своє життя.
Учень 3. 22 червня 1941… Цей день і рік назавжди закарбувалися у пам’яті народів. Без оголошення війни німецькі війська напали на нашу землю. Рідна земля здригнулася від вибухів.
( Учні 10 класу виконують пісню «Священна війна» на вірші Лебедєва-Кумача і музику Александрова)
Слова пісні "Священная война":
Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой
С фашистской силой тёмною,
С проклятою ордой!
Пусть ярость благородная
Вскипает, как волна!
Идёт война народная,
Священная война!
Пусть ярость благородная
Вскипает, как волна!
Идёт война народная,
Священная война!
Дадим отпор душителям
Всех пламенных идей,
Насильникам, грабителям;
Мучителям людей!
Пусть ярость благородная
Вскипает, как волна!
Идёт война народная,
Священная война!
Не смеют крылья чёрные
Над Родиной летать,
Поля её просторные
Не смеет враг топтать!
Пусть ярость благородная
Вскипает, как волна!
Идёт война народная,
Священная война!
Гнилой фашистской нечисти
Загоним пулю в лоб,
Отребью человечества
Сколотим крепкий гроб!
Пусть ярость благородная
Вскипает, как волна!
Идёт война народная,
Священная война!
Учень 2.
Світало. Червень. Двадцять друге.
Народжувався день із квітів та роси.
Такі жита, що не дістать рукою,
Така блакить, що в серці не вмістить.
І раптом поле стало полем бою,
І сонце зупинилося на мить.
І танки здибились перед житами,
Вторгаючись в густий клубчастий дим,
І бризнув колос на броню сльозами,
І зерном бризнув трепетним живим!
Вчитель. На нашу країну напали 152 німецьких і 29 румунських та фінських дивізій, які мали: 4950 літаків, 2800 танків, 47000 мінометів – всього з тієї сторони на нас кинулося біля 5,5 мільйона солдат. Лозунг «Все для фронту!» став законом життя радянського тилу. Війна вимагала від радянського народу неймовірного напруження сил, величезних жертв в ім’я перемоги. Увесь світ затамував подих, чекаючи…
Учень 4. Немає в історії моєї Батьківщини страшнішої дати, ніж 22.06.2025 р.
Вчитель. Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Саме на таку тему ми і проведемо сьогоднішній захід. Бо тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.
Не одна мати так і не дочекалася синів з війни, не одна вдова ще й сьогодні виглядає чоловіка, а діти ждуть батьків, хоч давно вже самі стали батьками. Ось послухайте, який сон приснився одній з матерів, яка одержала звістку, що її син пропав безвісти.
Учениця 5. Сниться мені, - розповідає жінка, - що вийшла я у широкий степ, стала посеред нього й питаю:
- Скажи, сивочолий, де мені синочка шукати? Забарився з війни, не можу дочекатися його, може, знаєш, де могила його?
А степ мовив:
- Що тобі сказати, сива мати, багато славних лицарів лежить у моїй землі, вічним сном сплять старі й молоді, що склали тут буйні голови давно колись. Та найбільше полягло в останню страшну війну. Був тут запеклий бій, крові пролилось чимало. Й зараз тяжко мені від неї. Ти йди далі, там стоїть курган, а на ньому орел гніздиться, може він знає, де твій син.
Прийшла жінка до кургану, а на ньому й справді орел сидить:
- Скажи, сизий орле, чи не бачив ти мого синочка, Михайла?
Розпростер орел широкі крила, підняв гордо голову, подивився у степ та й каже:
- Іди, мати, на край степу, там, в одинокій могилі, лежить солдат, твій син…
(Звучить пісня «Степом, степом». Слова Миколи Негоди, музика Анатолія Пашкевича, виконує учениця 6 класу )
Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом - обрій затягло.
Мати, мати стала коло хати,
А навкруг в диму село.
Степом, степом розгулись гармати,
Степом, степом - клекiт нароста...
Степом, степом падають солдати,
А навкруг шумлять жита.
Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось...
Степом, степом - встали обеліски,
А навкруг розлив колось.
Степом, степом - людям жито жати,
Степом, степом даль махне крилом...
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат спить вічним сном!
Вчитель. Тихими вечорами переглядають вдови і діти листи-трикутники своїх чоловіків, батьків з війни, стараються воскресити їх у своїй пам’яті. Про що ж писали вони і якими були ті листи?
(Вчитель показує лист-трикутник, зачитує його)
Учень 4.
Його убито. А листи йому все йдуть…
Дружина пише, що тільки ним горить і дише…
А він – у царстві темноти…
І йдуть, і йдуть, і йдуть листи…
Холодне срібло з висоти з-за хмари лине на могилу…
А в ній - солдатське біле тіло,
На ній під місяцем цвіти.
І йдуть, і йдуть, і йдуть листи…
Шумить, хвилюється трава, мов заглядає у смертне ложе…
А в небі зорі, як слова листів, що він читать не може…
Не б’ється серце молоде…але приходить ось година,
І на могилу ту кладе листи печальні Україна…
Учень 5.
Скільки вас із доріг не вернулось до отчого дому,
Хоч затихла весною у світі вогненна гроза,
А синів матері виглядають у горі німому.
Крає серце пекуча ще й досі сльоза.
Сплять солдати в степах під волошковим небом Європи,
А розквітлому щастю, здається, немає кінця,
Біля Волги й Дніпра заросли пшеницею окопи,
Тільки в храмах солдатських зосталися наші серця.
А тих, хто повернувся, з кожним днем стає все менше і менше.
Сьогодні на їх скронях сивина. Мине час, і вони відійдуть у вічність. Та ми завжди будемо згадувати про них.
Учень 3.
І нехай в його честь не стоїть обеліск,
І нехай він не помер від ран.
Низько йому ти завжди поклонись,
Він – великої війни ветеран!
На сьогоднішню зустріч ми запросили учасника війни, який поділиться своїми спогадами.
(Розповідь ветерана. Звучить пісня, на фоні відео фрагменту військових дій, «Последний бой» автор пісні М. Ножкин у виконанні учнів 9 класу )
Текст пісні:
Мы так давно, мы так давно не отдыхали.
Нам было просто не до отдыха с тобой.
Мы пол-Европы по-пластунски пропахали,
И завтра, завтра, наконец, последний бой.
Ещё немного, ещё чуть-чуть...
Последний бой - он трудный самый.
А я в Россию, домой хочу,
Я так давно не видел маму!
Четвёртый год нам нет житья от этих фрицев,
Четвёртый год солёный пот и кровь рекой.
А мне б в девчоночку хорошую влюбиться,
А мне б до Родины дотронуться рукой.
Последний раз сойдёмся завтра в рукопашной,
Последний раз России сможем послужить.
А за неё и помереть совсем не страшно,
Хоть каждый всё-таки надеется дожить!
Учень 4.
Уклонитися тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою,
Свято мужності й радість велику свою,
Розмітали живою водою!
Учень 5.
Хвилина мовчання,
Хвилина мовчання –
Пекуча й терпка, як сльоза,
Як подвиг полеглих,
Хвилина мовчання.
В ній – наша любов і гроза.
Вчитель. Вшануємо пам’ять полеглих хвилиною мовчання.
(Усі встають. Протягом хвилини мовчання звучить метроном )
Ведуча. Пам’ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.
У кожному селі та місті споруджено пам’ятники, обеліски в пам’ять про тих, кому не судилося повернутися. На гранітних плитах викарбувані їх імена. А скільки могил невідомому солдату! Напевне, немає у всій Європі містечка, де б не було безіменної могили. Ім’я солдата загубилося на шляхах Вітчизняної.
Учень 1.
Ми – не діти війни…
Лихоліття страшного не знаєм,
Із книжок про війну,
Про запеклі бої ми читали.
Ми не діти війни!
Ми дітьми із тьми не були,
Ми у мирі, у щасті,
У тиші росли.
Учень 2.
Але пам’ять про те,
Що накоїла чорна війна,
В дні травневі щорічно
В душі ожива.
Учень 3. У хвилюючі хвилини життя приходять люди до обелісків. Печалиться сива від горя дружина, схиляється над меморіальними плитами молоде подружжя з квітами в руках, пильно вдивляється у викарбувані імена посивілий солдат, згадуючи своїх однополчан. Пливе сьогодні над землею сумний передзвін Хатині на білоруській землі. У звуках кожного з 26 дзвонів вчуваються голоси, які застерігають: «Дивіться, люди! Дивіться і запам’ятовуйте назавжди. Цього забувати не можна!»
Вчитель. Діти, ніколи не проходьте байдуже біля могили, пам’ятника, обеліска. Завжди вклоніться пам'яті, тих, хто боровся за нас, за наше життя і пам'ятайте про героїв, які живуть разом з нами.
Ведуча. Наш обов'язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам'ятати про усіх, хто кував перемогу й загинув.
За тебе, за мене, за всю Батьківщину,
Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,
Боровся з фашизмом і гинув у бою.
Хто месником смілим тоді партизанив
І ворога нищив героєм незнаним.
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,
І гідно живи їх життям недожитим!
(Учні вручають квіти, подарунки ветеранам війни)
Вчитель. Наш виховний захід завершено, але не заростуть джерела пам’яті про сумні роки 1941 – 1945.
Низький уклін вам, ветерани!
(Звучить фонограма пісні «Перемога». Слова та музика: Анатолія Матвійчука)
Список використаної літератури
1. Бурова Р.О. “П’є журавка воду”: Вечір пам’яті // Розкажіть онуку. - 1999.- №9.-с.5
2. Жежела Л.В. “Свято зі сльозами на очах”: Сценарій уроку пам’яті // Позакласний час. - 2000.- №5.-с.29
3. Баутіна В.В. Тільки пам’ять не сивіє // Позакласний час. - 2001.- №13.-с.48
4. Костенко Н. День перемоги: Вечір-реквієм // Позакласний час(додаток).- 2003.- №8.-с.3-5
5. Краснюк Т. Вічна їм пам’ять і слава: матеріали до святкування Дня Перемоги //Шкільний світ. - 2003.- №15.- с.7
6. 60-річчю Великої Перемоги присвячується // Шкільна бібліотека.-2005.- №1.- (Спецвипуск)