Майстерня моїх найкращих творінь і осередок втілення найзаповітніших професійних мрій яскравим діамантом височить на житловому масиві Клочко-6 мого рідного Дніпропетровська. Це великий сучасний комплекс , моя рідна школа №139.
Ця блакитноока оселя стала для мене , вчителя початкових класів, благодатним середовищем, на родючому підґрунті якого багато таких же вчителів, як я, протоптали собі рівненькі стежинки до криниці творчості. Працюючи в освіті вже 28 років, я без зайвого пафосу можу сказати, що ця школа для мене і моїх вихованців стала другою домівкою. Адже саме тут і я, і мої діти проводять велику частину життя. Сюди вони приходять малюками, крок за кроком просуваються сходинками, які ведуть у світ чарівного, прекрасного – у країну Знань. Тут проходить дитинство, юність. Тут вони вчаться дружбі і взаєморозумінню, самоповазі, відвертості, тут відкриваються їх душі й серця для першого кохання...
Ще у ранньому дитинстві я знала: буду вчителем. Школа – найбільше творче середовище на Землі. Школа – місце, де можна ТВОРИТИ. Творити чудеса, творити цікаві справи, творити Людину.
Я не знаю жодної учительської справи, яка була б сумною. Такої просто не існує. Навіть банальна на перший погляд перевірка зошитів – це процес знайомства з внутрішнім світом дитини.
Я не вважаю себе якоюсь видатною особою, але вважаю, що в школах зараз працюють тільки неординарні і дійсно закохані у свою справу люди. Саме такою є і я . На своєму віку пережила вже безліч освітянських реформ, але завжди за будь-яку нову справу бралася з ентузіазмом та оптимізмом. Так вже складалась моя доля, що я завжди була залучена до експериментальної роботи та нестандартних починань. Тож, і сьогодні живу у вирі інновацій та експериментів. Залюбки вже давно захопилася і до теперішнього часу із задоволенням проводжу зі своїми учнями «Ранкові зустрічі», де панує атмосфера взаємоповаги та толерантності у відносинах між членами нашої класної родини.
Сьогодні, розпочавши впровадження нового Державного стандарту загальної початкової освіти, я зрозуміла, що наш заклад завжди йшов у ногу з часом, а інколи, як виявилось, і трішечки його випереджав. Наприклад, ще з 2000 року вивчення англійської мови в нашій школі розпочиналося з першого класу. І саме це сьогодні допомагає моєму рідному 4-Б вже 3-й рік навчатися за програмою з поглибленим вивченням цього предмету, адже англійська мова вивчається за допомогою комп’ютерних програм, аудіо та відео касет та за оксфордськими підручниками.
Рішучими кроками йдемо ми і до предмету «Сходинки до інформатики». Сьогодні інформаційні технології, основною частиною яких є комп'ютер, проникають практично в усі сфери людської діяльності. І ми впевнено ними оволодіваємо.У школі створено всі умови для ефективного науково-методичного супроводу творчої та результативної діяльності педагогів. Комп’ютер у кожній класній кімнаті вже давно для нашого закладу не розкіш, а необхідність, якою початкова школа забезпечена ще 5 років тому. А на сьогоднішній день вже в кожну класну кімнату підведено мережу «Інтернет». Цьому придбанню раділи не лише діти, а і я. Зараз облаштовується кабінет інформатики для учнів початкових класів.
Вже другий рік я живу, як і вся моя школа , науково-педагогічним проектом «Інтелект України». Цікаво не тільки дітям, їх батькам , а й вчителям . В минулому році, починаючи роботу в проекті, пропагували навчання в такому класі, переконували батьків, а в цьому році вже в лютому місяці клас був сформований і немає відбою від бажаючих навчатися саме в «Інтелекті». А там навчатися ой як не просто! Отже, цей проект - стимул для навчання та самоосвіти і для дітей, і для вчителів.
Не можна уявити собі навчання в школі без дозвілля та розваг , адже ми всі родом із дитинства. Тут хочеться привернути вашу увагу до ролі пришкільних оздоровчих таборів. Щороку в моїй школі працює оздоровчий табір «Лісова пісня». Діти дуже люблять спілкування з учителями в позаурочний час. Їх дозвілля розписане тут щохвилинно: шахи, комп’ютерний гурток, спортивні розваги, музичний майданчик та багато іншого.
З кожним роком моя школа стає ще кращою. На подвір’ї щороку поповнюються новими квітами райдужні газони, клумби, за якими доглядають усі школярі. Багатьох, хто потрапляє до школи вперше, вражають великі світлі класи, 4 музейні комплекси, широкі коридори. Естетично оформлені стенди, що дають корисні поради учням щодо шляхів кращого засвоєння предметів, розвитку комунікативних здібностей школярів. Всі учні мають можливість користуватися мережею “Інтернет”. До їх послуг граматичні й лексичні таблиці, роздавальний дидактичний матеріал, комп'ютерне забезпечення вивчення граматики, лексики, орфографії англійської мови, робота з автоматичним двомовним перекладачем.
Дуже хочеться, дорогі читачі, щоб не виникло у вас відчуття, що я з вами була нещирою або що все так прекрасно і легко дається в учительській професії, що немає жодних проблем і складних питань. Ні! Все це є, але це мій свідомий вибір і я з нетерпінням чекаю початку нового навчального року, готова долати будь-які труднощі заради того, щоб завтра зайти до класу, подивитися в очі своїм учням і сказати : «Доброго дня, любі діти! Я рада зустрічі з вами! Сьогодні ми дізнаємось... Сьогодні ми навчимося…» І так щодня.
І наостанок я хочу процитувати один відомий вислів, який веде мене по життю: «Кожна людина обирає свій життєвий шлях з того моменту, як у неї з’являються «маленькі крильця», за допомогою яких вона намагається злетіти увись, але вони ще досить маленькі , щоб літати , і тому людина біжить по землі , перебираючи своїми ще не зміцнілими ніжками в надії відчути свободу польоту. І куди приведуть її ці ніжки , якщо поруч не буде того, хто буде вчити її літати ?» Я завжди поруч зі своїми маленькими друзями, які щодня дивляться на мене довірливими оченятками, я вчу їх «літати», творити, досягати радісних перемог, бо впевнено «стоячому на крилі» падіння не страшні.
Голюк Олена Анатоліївна,
вчитель початкових класів, старший учитель
НВК №139 Індустріального району м. Дніпропетровська